Як часто ви готуєте стільки їжі, що на двох залишаються порції на цілу родину? Мабуть, багато хто знає цю ситуацію: свічки запалено, стіл готовий, чоловік роздає салати, а ви готуєте пасту, ніби прийшло ціле весілля, хоча гостей лише шестеро. Якщо ж ви запрошуєте більше гостей, вам потрібно буде більше посуду та техніки, а тут у нагоді стануть гастроємності та професійна техніка https://kuhart.com/ua/teplovoe-oborudovanie/degidrator/ для кухні. Після готування залишається їжі ще й на добавку, та все одно хвилюєтеся, чи вистачить. А потім, коли всі хвалять обід, ви все одно не вірите, доки не побачите порожні тарілки.
Чи прийнято залишати їжу “на потім”?
Залишки — традиційна частина цієї історії про готування, як і те, що частина їжі так і залишиться «на завтра». Вся кухня після святкового обіду нагадує поле бою, а локшина в тарілках виглядає вже не так апетитно. Але навіщо ж ми так переживаємо, що може не вистачити, навіть якщо готуємо для найближчих людей?
Як психологи коментують цей феномен?
Клінічний психолог Меріл Панкхерст каже, що культура надмірності в нашому житті відображається і на столі. «Перегодовування — це частина культури надмірного споживання», — пояснює вона. Це ми бачимо в усьому: на святах, обідах, або коли в ресторані стіл просто ломиться від їжі. Панкхерст пояснює, що для багатьох із нас зайві порції — це спосіб продемонструвати любов та щедрість. Адже «чим більше — тим краще».
Чому ми готуємо забагато?
Багатьом господарям здається, що стіл має бути багатий, щоб показати свою увагу до гостей. Адже це символ добробуту та турботи: накривати так, щоб кожен зміг скуштувати все, навіть якщо залишиться.
Також цей звичай несе у собі почуття безпеки — наче це допомагає нам влаштувати «тиху гавань» для наших рідних. Це ще з давніх часів, коли чим більше їжі на столі, тим більше тепла та затишку в оселі. Панкхерст каже, що готування — це щось більше, ніж просто кулінарія; це спосіб показати, як ми дбаємо один про одного. Якщо так уже сталось, що на стіл пора накривати, а дома нема світла — скористайтесь можливістю купити зарядну станцію https://teclight.com.ua/zaryadni-pristroji/zaryadna-stantsiya-dlya-kvartyry на сайті електротоварів.
Я теж завжди згадую свою бабусю, яка могла зібрати такий стіл, що не знали, куди сісти. І хоча сама була скромною людиною, вона обов’язково готувала на багато більше, ніж потрібно. І мама перейняла цю звичку, пригощаючи так, що кожен мав достатньо. Зараз, готуючи для своїх друзів та родини, я відчуваю той самий «страх», що щось піде не так, і тому перестраховуюся, додаючи зайвих порцій.
Тобто готування їжі — це “мова любові”?
Панкхерст додає, що це почуття про запас створює ілюзію успіху — щось на кшталт «подивіться, як у мене вийшло». І хоч ми інколи шкодуємо, що частина їжі потім іде у компост, є щось глибоке та первісне в тому, щоб готувати «з душою» і по максимуму, хоча всі вже ситі.
Підсумовуючи, можемо сказати, що в готуванні для рідних кожен з нас хоче створити відчуття щедрості, а їжа — це наша мова любові та тепла, якою хочеться ділитися, навіть якщо це інколи виходить понад міру.